Наукові експерименти, які інакше як безглуздям не назвеш

Франкенштейн

Лікар і алхімік Йохан Конрад Діппель з'явився на світ в замку Франкенштейн в 1673 році. Все свій час учений проводив, вивчаючи анатомію і алхімію. Ходять чутки, що він намагався перемістити душу з одного тіла в інше за допомогою лійки, шланги і мастильного матеріалу. З-за чуток про те, що для своїх наукових експериментів він дістає трупи з могил, йому довелося тікати з міста. Можливо, саме його історія надихнула Мері Шеллі на її написання знаменитої книги.

Випробування вибухових речовин

Випробування вибухових речовин на проникаючу здатність, що проводилися в Каліфорнії, спричинили за собою загибель кількох осіб. Вони загинули при випробуваннях лазера, расплавляющего метал.

Божевільний геній

Нікола Тесла - видатний вчений, але в порівнянні з ним багато божевільні винахідники здаються не такими вже божевільними. Він створив котушку Тесла - гігантський трансформатор, що вивергав блискавки, добре знайомий любителям науково-фантастичних ігор і фільмів своїм світлом і страхітливим гудінням. Однак Тесла відомий також своїми примхами: він страшно боявся бруду і мікробів, не любив навколишній світ і терпіти не міг перлинні сережки. Крім того, він пристрасно захоплювався голубами, ненавидів товстих людей і говорив тільки про свої винаходи.

Під кайфом

У 1983 році швейцарський вчений доктор Альберт Хаффман винайшов диэтиламид лізергінової кислоти або ЛСД. Через п'ять років, він випадково слизнул крихітну дозу препарату з кінчиків пальців. Йому довелося зупинити роботу, тому він відчув щось подібне сп'яніння. Почалося запаморочення, і цілих дві години його мозок видавав божевільні галюцинації. Через три дні він прийняв 250 мікрограмів цієї речовини, що в 10 разів перевищує порогову дозу для людини і потім стверджував, що обсчитался. Нескладно здогадатися, чим закінчилася ця історія.

Контроль над думками тварин

У 1963 році Хосе Дельгадо винайшов «стимосивер», комп'ютерний чіп, за допомогою якого можна дистанційно управляти мозком тварин. Чіп, імплантований в череп тварини, міг викликати мимовільні рухи кінцівок бідної тваринки, а також викликати різні емоції і збуджувати апетит. Кажуть, одного разу він навіть зупинив оскаженілого бика.

Напій з кишковою бактерією

Робін Уоррен і Баррі Маршалл відкрили бактерією Хелікобактер пілорі, що викликає виразку шлунку. Проте медичне співтовариство негайно заперечило, що головні причини виразки - стрес, спосіб життя і дієти. Щоб довести свою правоту, доктор Маршалл випив воду з бактеріями, взятими у хворих виразкою шлунка і негайно захворів гастритом з ахлоргідрією, блювотою і запахом з рота. У 2005 році вони удостоїлися Нобелівської премії.

Забруднюючи природу

Інженер-механік і хімік Томас Мигдли винайшов не тільки головне джерело забруднення повітря - етилований бензин, але і деякі інші речовини, які змушують здригатися захисників природи. Він усіма силами намагався довести, що його винаходи не так вже й шкідливі, незважаючи на численні нездужання працювали з ним колег. Одного разу він навіть вимив руки в бензині і вдихав його пари цілу хвилину.

Проект МК-Ультра

Доктор Евен Камерон вважав, що винайшов спосіб лікування шизофренії - «перепрограмування мозку новими позитивними образами». В ході експерименту пацієнти носили навушники і цілими днями або навіть тижнями слухали позитивні повідомлення. За десять років деякі пацієнти з абсолютно незначними відхиленнями виявлялися сидять на барбитуратах і прив'язаними до ліжок, їх силою примушували слухати нескінченні повідомлення знову і знову. Фінансувала ці експерименти ЦРУ, але в кінцевому рахунку усі прийшли до висновку, що техніка є невдалою і не приносить нічого, крім витрат.

Професор лоскоту

У 1933 році викладач психології Клеренс Леуба провів експеримент, щоб дізнатися, чи є сміх природною реакцією на лоскіт чи це тільки наслідування поведінки навколишніх. Під час експерименту він лоскотав свого новонародженого сина, всім домашнім було наказано мовчати, а сам професор навіть надів собі на обличчя маску, що приховує його реакцію. Через сім місяців дитина став реготати, коли його лоскотали. Через три роки точно також реагувала на це її молодша сестра. Леуба прийшов до висновку, що сміх - вроджена реакція на лоскіт.

З широко відкритими очима

Психіатр і дослідник снів з Единбурзького університету Йен Освальд вивчав здатність людини засипати в екстремальних умовах. В 1960 році він закріпив навіки добровольців скотчем і включав яскраві спалахи в 50 сантиметрах від них. Також він впливав на піддослідних електричним струмом і гучною музикою. Однак всі ці люди в кінцевому рахунку поснули, і деякі - протягом всього лише 12 хвилин. Освальд прийшов до висновку, що їх приспало монотонне вплив факторів.

Гримаса відрази

Психолог Карні Лендіс сподівався знайти універсальні виразу обличчя, у зв'язку з чим провів ряд химерних тестів. Він запросив добровольців, намалював на їхніх обличчях лінії, щоб зручніше було стежити за мімікою, а потім попросив їх понюхати аміак, послухати джаз і ще безліч речей, які виявляють емоції. В кінці експерименту вони повинні були відрізати голову щура. Ландау зробив надзвичайно цікаву добірку знімків, але так і не прийшов до якого-небудь наукового висновку.

Стенфордський експеримент

Філіпом Зімбардо було цікаво дізнатися, чому в тюрмах завжди стільки жорстокості. Пов'язано це з вдачами їх мешканців або з руйнівним ефектом структури влади в тюремних стінах? Він провів у Стенфордському відділі психології такий експеримент: прийняв на роботу групу людей без кримінального минулого і попросив половину з них зображати ув'язнених, а другу половину - охоронців. У перший же вечір «ув'язнені» збунтувалися, що змусило «охорону» проявити винахідливість, щоб їх заспокоїти. «Ув'язнені» стали потроху втрачати розум, так і самого Зімбардо почали відвідувати параноїдальні страхи про підготовку нападу на нього. Кілька разів він навіть викликав поліцію. За шість днів він перетворив щасливих студентів в похмурих ув'язнених і жорстоких охоронців. Зімбардо змушений був припинити експеримент.

Зі швидкістю кулі

Джон Пол Стэпп відомий не тільки як бортовий хірург часів Другої світової війни, але і як вчений, який вивчав вплив сили прискорення на людське тіло. Його випробування на самому собі в підсумку врятували безліч життів пілотів реактивних винищувачів. У 1954 році він взяв участь в абсолютно божевільному експерименті з розгоном і гальмуванням на трасі довжиною 839 метрів. Спочатку ракетні прискорювачі розігнали платформу з Стэппом до 19 g, вона набрала швидкість 1018 км/год, трохи не досягнувши звукового бар'єру. Потім, за якихось півтори секунди платформа зупинилася, надавши негативне прискорення в 40 g. У якийсь момент тіло 76 кілограмів стало трехтонным. З тих пір Джона Стэппа називають «найшвидшою людиною на Землі».